Булінг
Профілактика булінгу
ЩО ТАКЕ ДИТЯЧИЙ БУЛІНГ?
Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — це агресивна свідома поведінка однієї дитини (або групи) стосовно іншої, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності.
Дослідники зазначають, що булінг відрізняється від сварки між дітьми тим, що:
він супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, б’ють, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах;
в ситуації завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують, та ті, хто спостерігають;
він негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я;
може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача;
він може повторюватися багато разів.
Яким буває булінг?
Цькування може мати різні форми:
Фізичний булінг (штовхання, підніжки, бійки, стусани, нанесення тілеснихушкоджень).
Вербальне цькування (обзивання чи глузування).
Булінг стосунків (relational bullying) — явище соціального вигнання — коли дітей ігнорують, не допускають до ігор та вечірок, або вони стають жертвами чуток чи інших форм публічного приниження.
Кібербулінг (приниження за допомогою Інтернету, мобільних телефонів та інших електронних гаджетів). Кіберагресори створюють публікації, що принижують гідність жертв, відправляють їм повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.
Інтернет додає булінгу таких ознак:
цілодобове втручання в особисте життя (цькування не має часового чи географічного обмеження);
необмеженість аудиторії;
блискавичність поширення інформації;
можливість анонімного переслідування.
ПОРЯДОК РЕАГУВАННЯ БАТЬКІВ НА ВИПАДОК БУЛІНГУ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Шановні батьки! Якщо ваша дитина, яка вже адаптувалась до умов дитячого садка, стала відмовлятись ходити в заклад дошкільної освіти, вам обов’язково необхідно звернути увагу на це, особливо якщо збігається декілька факторів в поведінці дитини, а саме:
дитині раптом стало страшно йти в дитячий садок;
вона постійно скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої причини;
чіпляється за вас і проявляє плаксивість;
приходить додому із травмами, які не може пояснити;
залишається на самоті або впадає у стан депресії;
розповідає про якусь дитину, яка робить їй всілякі пакості;
має труднощі з концентрацією уваги;
уникає зорового контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок.
